«Город» (укр. Місто) — урбанистический роман Валерьяна Пидмогильного, опубликованный в 1928 году. В романе «Город» Валерьян Пидмогильный описал крестьянскую украинскую молодёжь, которая в начале 1920-х годов тысячами потянулась в города. Автор показал желание молодых крестьян «выйти в люди», постигая прежде недостижимую науку. Валерьян Пидмогильный создал современный роман, в котором, в отличие от традиционной крестьянской и социальной тематики, акцент перенесён на урбанистическую проблематику, подняты философские вопросы бытия и рассмотрена психика героев, а конфликт разворачивается между людьми с разными мировоззрениями. «Город» — первый урбанистический роман в украинской...

Творчість В. Підмогильного продовжує традиції української класичної літератури, яка свою поетику будувала на увазі до людини, співчуття до неї. Роман «Місто» — найвидатніший твір письменника, який і нині читається з чималим інтересом.

[img]https://i122.fastpic.org/big/2023/1127/69/3e0b936b5178a188ddd94b9bb51c4869.png[/img] Валер’ян Підмогильний — одна з найпомітніших постатей в українській літературі XX століття. Безпідставно репресований у розквіті творчих сил, письменник залишив по собі багату творчу спадщину, чільне місце серед якої посідав проза малих форм. До книжки увійшли глибоко психологічні оповідання «Історія пані ївги», «Ваня», «Син» та інші, а також повість «Остап Шаптала». Видається до 90-річчя з дня народження письменника.

Валер’ян Підмогильний (1901—1937) — український письменник і перекладач, один з найвидатніших прозаїків українського «розстріля­ного відродження». Роман «Місто», завершений у 1927 році, став першим урбаністичним твором в українській літературі з новими героями, проблематикою та манерою оповіді. В ньому автор описав молодь, яка на початку 1920-х років тисячами потягнулася з сіл, щоб завоювати та зробити своїм українське місто. Письменник показує бажання молодих селян «вийти в люди», аналізує їхню психологію, розповідає про конфлікт, який розгоряється між людьми з різними світоглядами. Після масових репресій інтелігенції 1930-х років, під які потрапив також і Валер’ян Підмогильний, роман...

Збірка «Старший боярин» знайомить з найбільш значними творами Тодося Осьмачки (1895—1962), Валер'яна Підмогильного (1901—1937) й Григорія Косинки (1899—1934) – талановитих письменників Українського Відродження. Шсля років забуття, коли їхні імена було викреслено з української літератури, вони знов повернулися до читачів. Сьогодні ми маємо змогу прочитати їхні книжки й оцінити високу художню майстерність цих авторів, зробити власні висновки і про нашу історію, і про сучасність.

В.Підмогильний - мораліст і в «Повісті без назви» - останньому своєму творі, що до нас дійшов. На жаль, майже не зберіглась передмова до книги, власне, у звертанні до читача, а це мав би бути ключ до її прочитання. Але сам текст зберігся повністю і тут сумнівів нема: перед нами один із найблискучіших і найсерйозніших творів не тільки В. Підмогильного, але й усієї тодішньої української літератури. Так, перед нами знову ніби моралістичний трактат, одягнутий у художню форму, своєрідна самодіскусія, яка знову примушує пригадати Григорія Сковороду, хоч і тут він жодного разу не називається.

Письменник чи не вперше в радянській прозі (цикл новел почав друкуватися в 1920 р. в катеринославській газеті «Український пролетар») відобразив реальні труднощі, що склалися внаслідок командно-штучних політико-економічних перетворень на селі. Жорстокість і насильство, що супроводжували революцію, залишалися й надалі. Те насильство, від продрозкладки до інших масових примусів, постійно відчувало на собі селянство, воно пробуджувало його невдоволення і, врешті, призвело до прямих повстань, утворення великих військових з'єднань, зокрема на Катеринославщині, під проводом Н. Махна. У романтично-імпресіоністичних барвах подано кілька картин про вступ сільських юнаків до загону повстанців,...

[collapse collapsed title=СОДЕРЖАНИЕ]ПРОЗА И ПОЭЗИЯ АЛЕКСАНДР ЭБАНОИДЗЕ. Вниз и верх. Роман (3) НОННА СЛЕПАКОВА. Живя, леденея, сгорая… Стихи (46) Н. БЕРБЕРОВА. Железная женщина. Рассказ о жизни М.И. Закревской-Бенкендорф-Будберг, о ней самой и ее друзьях. Продолжение (107) БОРИС ВИКТОРОВ. Сквозь время и ночь, и пространство… Стихи (162) АННА КАЛАНДАДЗЕ. Из лирики разных лет. Стихи. С грузинского. Перевод А. Ахундовой (193) ИЗ ЛИТЕРАТУРНОГО НАСЛЕДИЯ АЛЕКСАНДР БЕК. На другой день. Роман. Окончание. Вступительное слово, публикация и подготовка текста Т. Бек (51) В. ПИДМОГИЛЬНЫЙ. Третья революция. Очерки. С украинского. Перевод Е. Мовчан. Вступительное слово В.Мельника. Публикация и...

У цій книжці представлено найкращі твори українських новелістів XX століття, зокрема Ольги Кобилянської, Михайла Коцюбинського, Михайла Яцкова, Василя Стефаника, Миколи Хвильового, Віктора Домонтовича, Ігоря Костецького, Григора Тютюнника, Тараса Прохаська, Оксани Забужко. Наша мала проза розкрила психологію перечулених, мімозно вразливих нових жінок епохи декадансу — і неймовірно трагічний досвід галицьких переселенців у Новий світ, високий ідеалізм митців-модерністів, котрі поставили творчість вище за всі цінності, — і розчарування безґрунтовних революційних романтиків, які захотіли взяти на себе місію вдосконалення Божого творіння. У другій половині століття кращі українські майстри...