Збірка фантастичних повістей сучасних авторів тематично охоплює широкий спектр проблем — від прозаїчних клопотів учених до спроб розкрити зв’язок епох, від прозирання в сиву давнину до роздумів над проблемами, орієнтованими в близьке чи далеке майбутнє. Всі повісті характеризує посилена увага авторів до внутрішнього світу героїв. Сборник фантастических повестей современных авторов тематически охватывает широкий спектр — от прозаических хлопот ученых до попыток раскрыть связь времен и эпох. Все повести характеризует усиленное внимание авторов к внутренному миру героев.

«Містечкові історії» — це серія невеличких повістей, в яких автор висуває низку морально-етичних проблем життя українського суспільства за радянських часів. Чудова мова, цікаві герої та сюжет. З Дімаровим поринаєш у світ українсь­ких містечок, починаєш розуміти людей довкола. Автор не робить своїх героїв ідеальними — вони такі, якими є звичайні люди зі своїми перевагами й недоліками. Героям повістей «Варя Юхимівна», «Пошук», «Реквієм по матері», «Пам’ять» притаманна висока громадська активність, готовність прийти на допомогу, вміння обстоювати свої життєві переконання. Інші дійові особи: Панас Юхимович — «Гапочка», Загурко — «Листи з небуття», Кобзик — «Нечиста сила» — люди безпринципні й...

Анатолій Дімаров (1922–2014) написав «Міські історії» у роки своєї творчої зрілості. Проте не тільки досвідченість автора сприяла тому, що вони посіли незаперечне місце серед знакових творів його чималенького доробку й набули неабиякої популярності в читачів. У часи несвободи й «грому перемог» соцреалізму ці оповіді привертали увагу насамперед незвичною тематикою — родинні стосунки, страждання й радощі героїв. Не надумані, не штучні. Адже, за словами письменника, він в архіви не ходив, очевидців не шукав. Те, що зворушувало в житті, те й описував. І робив це завжди з неабиякою майстерністю, бо володів особливим даром бачити душу людини, розуміти тих, хто жив непомітно для інших, наче...

Відомий український радянський прозаїк цього разу виступив з повістю про альпініста і геолога незвичайної долі — Анатолія Скригітіля, який в екстремальних життєвих умовах проявив велику мужність і самовладання, повторивши, власне, подвиг Мересьєва. Твір цей — автобіографічний, має подвійний сюжет. Автор в ньому — друга дійова особа.

В романе «И будут люди» А. Димаров рисует события, развернувшиеся на Полтавщине в первое десятилетие Советской власти на Украине. На примерах сложной судьбы батрака Василя Ганжи, ставшего в годы революции большевиком, комсомольца-вожака Володи Твердохлеба и других, на фоне жесточайшей классовой борьбы автор сумел показать рост самосознания бедноты и утверждение нового в жизни украинского села. Роман написан ярко, художественно, вдохновенно.

Пророчі слова великого Тараса, що «на оновленій землі врага не буде, супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люди на землі» стали непохитним переконанням і Анатолія Дімарова: останній рядок цього твердження він узяв за назву одного з кращих своїх творінь. Хоч у ньому йдеться про найтрагічніші сторінки життя українського селянства періоду колективізації-Голодомору, хоч до нашої Незалежності ще залишалися довгі десятиліття. Річ у тім, що беручись за написання роману, а це початок 1960-х, письменник уже позбувся облуди радянщини. Зате вона цупко трималася за свої наративи — третину твору цензура скоротила. Нині ця правдива історія започаткувала нову сторінку у своєму життєписі:...

У плеяду талановитих майстрів української прози міжвоєнного часу ім ’я Дімарова вписувалось повільно і важко. Причин цьому багато, і не всі вони позамистецькі: сама література теж не дуже охоче міняє свої тематичні й стильові пріоритети, не кажучи вже про симпатії до «улюбленців», котрі живуть у її анналах, бува, довше, ніж їхні твори. Частково з цієї причини, а почасти й з «вини» самого письменника, що ніколи не користувався увагою з боку премієдарчих органів, офіційне його визнання припізнилось принаймні на два десятиліття. Це коли брати за точку відліку шістдесяті роки, впродовж яких одна за одною виходили частини роману «І будуть люди» (1964, 1966, 1968), лише остання з яких — «Біль і...

Для молодшого шкільного віку Збірка гумористичних оповідок, казок, віршів. Направду весела хрестоматія.

Казка про дерев'яного чоловічка, який захотів мати серце.

До нової книги класика української літератури ввійшли його твори останніх років, у яких А. Дімаров потверджує свою репутацію неперевершеного оповідача, що віртуозно поєднує трагічне й комічне, оркеструє повістування лірикою й сатирою.