Овіяні народною мудрістю, байки українських письменників в алегоричних образах засуджували несправедливість судей, зажерливість та хабарництво чиновників, необмежену панську сваволю, із співчуттям зображували безправне становище бідняків, їх мрії і надії на краще життя, вихваляли кмітливість і дотепну вдачу українського народу. В цьому їх сила і незгасна, невмируща життєвість.

"На полудневозахіднім окраю обшару Галичини заселеного Русинами живе ядренний люд, привязаний твердо до віри і обрядів своїх праотців, котрого говор значно і вибитно ріжнить ся від прочих говорів галицкоруских. Ті Русини суть то так звані Лемки або Лемчаки. Заселяють они повіти Лїекий, Сяніцкий, Коросняньский, Горлицкий, Грибівский, Ясїльский і Новосандецкий а числять до 160.000 душ. Назву свою одержали від частицї на Лемківщинї загально вживаної лем, котра подекуди звучить також лен (пр. в Вв.) або нем (пр. в ПІ.) Частиця ся відповідає у Долів і инде вживаному іно, йно, но, словацкому Іеп, ческому ]ед, польскому ]'епо = тілько, лише, лиш, лишень іапішп, ішг. В Галичині назва Лемки була...

Одно из первых серьезных исследований диалекта лемков северных склонов Карпат. Написано известным украинским этнографом под эгидой Научного общества им. Т. Шевченко. Включает в себя общее описание субэтнической группы лемки, фонетические особенности их говора, образцы местного фольклора. Монументальная работа в этой области, не потерявшей поныне научной ценности. Ле́мки — восточнославянское население Лемковщины (в горных районах на границе Украины, Польши и Словакии). Историческое самоназвание-русины. В большинстве этнографических публикаций рассматриваются как субэтническая (этнографическая) группа украинцев. Речь лемков значительно отличается от речи других карпато-руссов, главным...