Вторая книга (первой стала «У войны не женское лицо») знаменитого художественно-документального цикла Светланы Алексиевич «Голоса Утопии». Воспоминания о Великой Отечественной тех, кому в войну было 6-12 лет — самых беспристрастных и самых несчастных ее свидетелей. Война, увиденная детскими глазами, еще страшнее, чем запечатленная женским взглядом. К той литературе, когда «писатель пописывает, а читатель почитывает», книги Алексиевич не имеют отношения. Но именно по отношению к ее книгам чаще всего возникает вопрос: а нужна ли нам такая страшная правда? На этот вопрос отвечает сама писательница: «Человек беспамятный способен породить только зло и ничего другого, кроме зла». «Последние...

Ця книжка про війну розпочинає художньо-документальний цикл «Голоси Утопії» російськомовної білоруської письменниці Світлани Алексієвич. Книга-сповідь, документ людської пам’яті, запис історій жінок, яким війна дала в руки зброю для захисту рідної землі від фашизму. Це дослідження духовного світу жінок, що виживали в нелюдських умовах війни.

Художньо-документальний роман білоруської письменниці Світлани Алексієвич, Нобелівської лауреатки 2015 року, говорить голосами «маленьких людей» про катастрофу, що зруйнувала мільйони життів, перевернула світогляд цілого покоління, а заразом відхилила залізну завісу й підважила непорушну, здавалося, конструкцію радянської держави. Роман створено на основі розлогих інтерв’ю з очевидцями та потерпілими від Чорнобильської трагедії: ліквідаторами та їхніми близькими, вимушеними переселенцями з уражених радіацією регіонів та самоселами «зони», посадовцями, від рішень яких залежали долі десятків тисяч людей, та дітьми, котрі знали, що народилися вже приреченими.

Ще одна книжка про війну з художньо-документального циклу «Голоси Утопії» російськомовної білоруської письменниці Світлани Алексієвич. Без цього роману вже неможливо уявити історію афганської війни й останніх років радянської влади На його сторінках розкрито правдиві реальні життєві сюжети про ту війну в спогадах тих, чиї життя розділилися на до і після, передано горе матерів «цинкових хлопчиків», які прагнули дізнатися правду про те, як і за що воювали та гинули в Афгані їхні сини.

ABOUT LAST WITNESSES From the Nobel Prize-winning writer, an oral history of children’s experiences in World War II across Russia—in the vein of The Unwomanly Face of War and Secondhand Time For more than three decades, Svetlana Alexievich has been the memory and conscience of the twentieth century. When the Swedish Academy awarded her the Nobel Prize, it cited her for inventing “a new kind of literary genre,” describing her work as “a history of emotions . . . a history of the soul.” Bringing together dozens of voices in her distinctive style, Last Witnesses is Alexievich’s collection of the memories of those who were children during World War II. They had sometimes been soldiers...

SVETLANA ALEXIYEVICH constructs powerful narrative collages out of «live human voices» culled from her interviews with witnesses to and participants in the most shattering national events. Her «Landscape of Loneliness» shows how tragic social circumstances deprive people of ability to experience and enjoy love.MARIA ARBATOVA's frank and witty «My Name is Woman» takes place in an abortion clinic where the heroine reflects on her failed love affair and women's submissive role in love and life.NINA GORLANOVA sets her «How Lake Jolly Came About» in the closed world of a maternity ward. As a new life is born the town is being flooded and the inhabitants are moved to a new location.ANASTASIA...