[img]https://i122.fastpic.org/big/2024/0122/21/c295a7184e79d57de6c08a951c599521.png[/img] Оповідання «В ярах», «Роздоріжжя», «Ліс», «Темрява» - в кожному з них — картини чорної біди на селі голодного року, біди, що жене з дому на заробітки чи штовхає на злочин, убивства. Психологічно достовірне, моторошне оповідання «Вовчі байраки» (пізніше воно дало назву збірці 1929 р.) — із життя жебраків. У творі йдеться про післявоєнну розруху початку 1920-х років. Персонажі — Сизон, його жінка Векла, їхні сини — живуть у норах-землянках на околиці міста, годуються й одягаються зі смітників. Одні божеволіють, інші звиродніють. Майже класично виписано сцену, де серед глинищ разом із божевільним сидить...

Голодомор – не єдина трагедія українського народу. Друга не менша трагедія – знищення мозку нації, адже коли знищується мозок нації, то це веде до її жахливого занепаду. У біографічних довідках про авторів, твори яких увійшли до антології «Невідоме Розстріляне Відродження», не подано причин арешту та кримінальних статей, за якими їх судили: всі вони однакові – якщо не УВО (Українська Військова Організація), яка «ставила своєю метою організацію контрреволюційних повстанських сил», то «активна контрреволюційна діяльність, спрямована на повалення Радянської влади і встановлення української буржуазно-демократичної республіки», а то й зовсім безглузді – замах на членів уряду, праця на іноземну...