Носороги

fb2
Ионеско Эжен

Драма Э. Йонеско «Носороги» — одна з найцікавіших п'єс не лише свого часу. Написана в 1959 році, вона відобразила істотні особливості розвитку людського суспільства (поза межами часу і простору). Насправді, в «Носорогах» розігрується драма самотності особи, індивідуальної свідомості в зіткненні з громадським механізмом. Йонеско стверджує, що ідея має ціну і сенс, поки вона не полонила свідомість багатьох, оскільки тоді вона стає ідеологією. А це вже небезпечно. Йонеско застосовує своєрідну форму, фантасмагоричну та гротескну картину перетворення людей в носорогів. Абсурдність подій, зображених драматургом, підкреслює гостроту думки автора, який виступає проти знеособлення, позбавлення індивідуальності. Враховуючи час написання п'єси, зрозуміло, хвилює Йонеско проблема тоталітаризму, що настає, войовничого. Муссоліні, Сталін або Мао — завжди десь знайдеться ідол, якого обожнюють, якому поклоняється натовп. Але саме ідол звертається до натовпу, а не до людини.

–

Женев’єві Серрота докторові Т. Френкелю присвячую

Кілька секунд сцена порожня.

Жан (витягаючи краватку з кишені піджака).

Жан (поки Беранже абияк зав’язує краватку).

Беранже рукою пригладжує волосся.

Беранже (беручи гребінця).

Ви неголені! Подивіться, на кого ви схожі. (З внутрішньої кишені піджака витягає люстерко,

Жан (забираючи й кладучи до кишені). (Забирає також простягнутого Беранже гребінця й кладе до кишені). Друже мій, так і до цирозу недалеко.

Жан (до Беранже, який хоче повернути йому краватку).

чоловіка, який усе ще в магазині). Іди подивись!

Літнього Добродія). Та глядіть ви зі своєю палицею!

Та вам приверзлося! (Побачивши носорога). Ого! Отакої!

ревіння). Отакої!

Через куряву Беранже лише ледь відвертає голову, він от-от засне, нічого не говорить, а тільки кривиться.

(теж трохи відвертає голову, але жваво). Отакої! (Чхає).

(серед сцени, але повернулась ліворуч, навколо неї розсипані харчі). Отакої! (Чхає).

(у глибині, знову відчинивши скляні крамничні двері, які Літній Добродій був причинив за собою). Отакої!

(крім Беранже). Отакої!

Може, потримаєте хвилинку?

. А він не дряпається?

. Про що це ви?

Гаразд, пане. (Пішла до дверей у кав’ярню).

осподиня (збираючи харчі, їй допомагає Літній Добродій). Ви дуже ласкаві, пане.

(до Господині). Це пусте, люба пані.

Бакалійниця заходить у свою крамницю.

й до Господині, що збирають харчі). Збирайте їх за системою.

кошика). Ви дуже ласкаві. Ах! Французька гречність! Не те, що сучасна молодь.

сів, але й далі перейнятий носорогом). Все-таки подія незвичайна!

Логіка, востаннє глянувши в той бік, куди пішла Господиня). Еге ж, гарненька?

У цю мить майдан справа наліво перетинає Дезі, молода білява друкарка.

(повертаючись до Жана, як тільки зникла Дезі). Ще раз перепрошую за те…

Літній Добродій і Логік, які знову на сцені, розмовляючи, йдуть собі прямо.

(до Літнього Добродія). Пусте.

Літнього Добродія). Ви побачите…

Літнього Добродія). Кажіть.

. Я слухаю.

крамниці). Бо я не п’яниця!

близькі). Та що воно робиться?

гармидер: там біжить назад носоріг). Ох! Носоріг!

(підводячись, перекидає стільця). Ох! Носоріг!

столик). Склянку води для пані.

Бакалійниця (з вікна, до Літнього Добродія, Власника та Бакалійника). А може, вони обидва однакові.

панове. (Піднявши капелюха, йде за Логіком).

вистромивши голову з дверей крамниці, до Бакалійника). Давай заходь! Покупці прийшли!

. Ні, ми цього не дозволимо!

Вже несу. (Йде в кав’ярню по коньяк).

Добридень, пане Папільйон. (Поза спиною начальника, обходячи групу з трьох осіб, іде до вішалки, бере свою робочу блузу (або старий піджак) і на її місце вішає свій новий піджак. І саме тепер, коло вішалки, знімаючи одного піджака, вдягаючи другого, потім ідучи до робочого столу і витягуючи з шухляди нарукавники з чорного люстрину та ще

в нього безгучно ворушаться губи).

Я миттю! (Протягом кількох наступних реплік вона ходить за склянкою води і дає випити пані Беф).

За ним Дезі, що відійшла від пані Беф.

Беранже супроводить його поглядом.

Жанові це не подобається, і він силоміць висмикує руку.

Беранже захитався.

соромливо відвертається. Роблячи це все, водночас проказує).

Бр-р-р… (Він майже реве).

Бр-р-р… (Він знову реве).

(з ванної кімнати

(у ванній кімнаті). Ні.

Боженьку мій, боженьку мій! (Робить велике зусилля, переступає через вікно, вже майже на тому боці, мчить вервечка носорожачих рогів. Беранже поквапно перелазить усередину і з хвилину навсебіч). Як вибратись, як мені вибратись?.. Якби ж вони бігли тільки по вулиці! Вони виходять на тротуари, господи, як вибратись?! (Знетямившись, він біжить до кожних дверей, знов до , — а Що робити? (Знову підбігає до різних виходів, але носороги не дають йому вийти. Коли Беранже втікає і кричить). Носороги! Носороги!

Ох! (Іде до вікна обмацує лоба крізь пов’язку, йде до дивана й, здається, засинає).

виходить на сходовий майданчик і стукає в двері до Беранже.

Дудар заходить.

Де він?

далі кричить у вікно вслід колишньому Логікові та іншим носорогам, що вже десь далеко). Я з вами не піду!

(показуючи на нього пальцем). Оно.

Ну й простак! (Знову розводить руками).

(що відійшла до вікна біля столу, підбігла до Дудара й Беранже). Он вони йдуть.

(підходячи до вікна). З ними.

(Знову підставляє чарку).

дивлячись на Дезі). Запевняю тебе, Дезі, ми праві.

Тепер уже Беранже ухиляється.

до неї спиною. Він дивиться в дзеркало, розглядає себе). Спільне життя вже неможливе.

Беранже й далі розглядає себе в дзеркалі, вона поволі підходить до дверей, кажучи: