Ця антологія представляє тексти американської єврейської короткої прози. Книжка вміщує ціле століття непересічних творів, починаючи з іммігрантської художньої літератури початку XX століття і закінчуючи історіями деяких сучасних письменників. Читати її сторінки — значить знайомитися з чудовою і різноманітною літературною традицією. Видання починається оповіданнями двох важливих письменників-іммігрантів початку XX століття, Аврома Кагана та Анзі Єзєрської. Далі представлені вибрані твори єврейських американських авторів часу новітньої історії: Ісаака Башевіса Зінґера, Сола Беллоу, Ґрейс Пейлі, Тіллі Олсен, Бернарда Маламуда та Філіпа Рота. Завершується антологія оповіданнями сучасних...

С ногой во рту или Язык мой – враг мой

Сол Беллоу [Соломон Білоус] (1915–2005) — видатний американський письменник, народився в провінції Квебек у єврейській родині. Після закінчення школи вступив до Чиказького університету. Увійшовши в літературу на початку 40-х років, опублікував кільканадцять романів і повістей, збірки оповідань, низку п'єс. Американська критика вважає Беллоу одним з найталановитіших письменників свого покоління. 1976 року С. Беллоу було присуджено Нобелівську премію з літератури «за твори, в яких співчуття до людей поєднане з тонким аналізом сучасної культури». Роман «Гендерсон, повелитель дощу» — один з основних його творів, написаний у своєрідному філософсько-притчевому ключі, де дуже виразно...

Сол Беллоу – один из самых значительных англоязычных писателей XX века. Его талант отмечен высшей литературной наградой США – Пулитцеровской премией и высшей литературной премией мира – Нобелевской. Роман «Приключения Оги Марча», рисующий портрет типичного американского парня на фоне красочной панорамы американской жизни первой половины ХХ века, был удостоен национальной книжной премии США. Оги Марчу сакраментально не везет. Не везет в детстве, в юности и в зрелые годы. Буквально каждая его попытка хоть как-то устроиться в жизни и обрести хотя бы тень стабильности завершается катастрофическим провалом. Однако он не слишком унывает – ведь жизнь продолжается! И все еще будет – и денежная...

Классический роман Сола Беллоу. Книга, которую сам автор называл изящно и просто – «смешная история о смерти». Блистательная «черная комедия» о сложных отношениях, связавших великого поэта-саморазрушителя, преуспевающего литератора и циничного умного мафиози. В этом романе увлекательный сюжет соседствует с гениальными размышлениями о смысле и сути искусства, трагедия – с остроумной сатирой, а классический стиль – с элементами постмодернизма.

«Мастер короткой фразы и крупной формы…» – таков Сол Беллоу, которого неоднократно называли самым значительным англоязычным писателем второй половины XX века. Его талант отмечен высшей литературной наградой США – Пулитцеровской премией и высшей литературной премией мира – Нобелевской. В журнале «Vanity Fair» справедливо написали: «Беллоу – наиболее выдающийся американский прозаик наряду с Фолкнером». В прошлом Артура Заммлера было многое – ужасы Холокоста, партизанский отряд, удивительное воссоединение со спасенной католическими монахинями дочерью, эмиграция в США… а теперь он просто благообразный старик, который живет на Манхэттене и скрашивает свой досуг чтением философских книг и...

Сол Беллоу (нар. 1915 р.) – визначний американський письменник, лауреат Нобелівської (1976) та багатьох національних літературних премій. Увійшовши в літературу на початку 40-х pp., опублікував кільканадцять романів і повістей, збірники оповідань, низку п’єс. Провідна тема творчості письменника – відчуженість людини від суспільства, пошуки нею сенсу буття. Американська критика вважає Беллоу одним з найталановитіших письменників свого покоління, проте широкому радянському читачеві його ім’я, а тим паче твори, були практично невідомі; поодинокі згадки про нього в критичних працях незмінно супроводились такими означеннями, як «конформіст», «сіоніст», а після того, як письменник у романі...

Бути істинним американцем із характерною усмішкою, яка насправді не виражає жодних емоцій, не помічати зради, коли тобі це зручно, і зраджувати самому, коли так вигідно. Або страждати, дослухаючись до поклику крові, нехтувати власним успіхом, мордуючись роздумами про померлого друга — нестерпного, але талановитого безумця, який, зрештою, на згадку про себе підносить цінний дар. Твір змальовує непростий світоглядний вибір людини, замішаний на коханні та зніяковінні перед парадоксальністю життя, на пам’яті предків та особистісних конфліктах, поєднуючи філософські екзерсиси з трилером, та присмачуючи все це тонкою самоіронією. Роман «Дар Гумбольдта» здобув Пулітцерівську...